Найбільш поширеним джерелом зволоження дерев’яних конструкцій в вузлах будівель є конденсація вологи. Вона проявляється в тому випадку, якщо температура матеріалу внаслідок неякісної теплоізоляції стиків нижче температури точки роси для омиває конструкцію повітря. При цьому температура точки роси тим вище, чим більше відносна вологість повітря в приміщенні. Осідання дрібних крапель вологи зазвичай відбуватися в зоні обпирання конструкцій на фундаменти, стіни, колони, а також в зоні стиків стінових панелей.
Тому вирішення цих вузлів будівель повинні задовольняти не тільки вимогам по несучій здатності і термічному опору, але і вимогу по простоті і зручності виконання робіт.
Найчастіше конструктивні заходи захисту деревини доповнюються хімічними. Так, наприклад, при перетині несучих клеєних елементів з зовнішніми стінами використовують комплексні заходи захисту – хімічні (антисептування в поєднанні з влагозащитним бандажем ділянки балки в зоні перетину стіни) і конструктивні. Зазори між поверхнями несучої конструкції і конструкції, що обгороджує ретельно утеплюють і герметизують, щоб виключити проникнення через них теплого повітря з приміщення і утворення конденсату на деревині. Однак таке рішення можливе лише для клеєних конструкцій, т. К. На відміну від колод, брусів, в них відсутні тріщин від усихання, в яких можливе утворення конденсату і утворення вогнищ гниття.
Комплекс конструкційних заходів захисту деревини не допускають також безпосереднього контакту деревини з конструкціями з більш теплопровідного матеріалу. Зокрема, не допускається встановлювати несучі конструкції покриття впритул до кам’яних стін і перегородок.
Установка водоотвода. Водоотвод обеспечивает правильный отвод воды, чтобы искючить попадания на деревянную конструкцию. Химическую защиту производят на этапах производства пиломатериала и на этапе финишной постройки. Зоной повышенного риска, конечно же, является наружные стены, так как внутренние эксплуатируются в комфортных условиях. В зоне риска так же те конструкции, которые находятся в земле или близко к ней.
В русском деревянном зодчестве понятие “повал” означает расширение верхней части сруба по плавной кривой путем постепенного выпуска наружу венцов, образующих подобие бревенчатого карниза (похожий прием присутствует также в норвежской и швейцарской архитектуре). Имеющие такую опору свесы крыши могут быть значительно увеличены, а значит, лучше защитят бревенчатые стены от дождевой воды. Это, так сказать, практическая сторона. Если говорить о стороне эстетической, этот нехитрый прием позволяет придать дому некоторую сказочность, превратить его в старинный терем или в домик Бабы-яги. Ведь дом внизу узкий, сверху широкий На время строительства поверх силовой конструкции перекрытия обычно устраивают временный настил из необрезных досок. Позднее, когда сруб осядет и настанет пора приступать к внутренней отделке, силовую конструкцию скроет собранный по вполне современной технологии утепленный пол.
Дом в селе Кунары, что в 70 км от Екатеринбурга пока не получил этого почетного охранного звания, несмотря на то, что упоминание о нем присутствует во всех туристических справочниках Свердловской области. Путешественники делают крюк в 50 километров только для того, чтобы увидеть высокий расписной терем и полюбоваться замечательным свидетельством мастерства уральского кузнеца. Бытует замечательное высказывание о том, что «архитектура – это душа народа, выраженная в камне». Вне всякого сомнения, чудесный дом в Кунарах, каждая его деталь, завиток и роспись, – воплощенная душа Сергея Ивановича Кириллова и его домочадцев. После смерти Сергея Ивановича дом пришел в плачевное состояние. Чтобы восстановить все хрупкие деревянные элементы конструкции понадобилась помощь профессиональных реставраторов.